Експертка проєкту #СПІЛЬНО від ЮНІСЕФ Анна Хворова радить розмовляти з ними так само, як і з будь-якими дітьми. А саме:

Якщо дитина до вас звернулась — відповідайте чемно та доброзичливо

Коли бачите, що дитині потрібна допомога, спитайте дозволу допомогти. Можливо, для неї важливо виконати задачу самостійно.

Якщо дитина вам заважає, спокійно скажіть тому, хто з нею: «Вибачте, мені неприємно/боляче/шумно, чи не могли б Ви…..».

Не лякайте і не соромте дитину: «А ось я зараз тебе заберу!», «Як не соромно, такий великий їздиш у колясці!», «Чого ти не хочеш розмовляти?», «Напевно, мама з тобою не розмовляє!»

Не обговорюйте дитину в її присутності, навіть якщо ви думаєте, що «він/вона все одно нічого не розуміє».

Перш ніж звернутися до дитини, спитайте дозволу дорослого. Нічого не пропонуйте чужим дітям без дозволу батьків. Надалі — звертайтеся до дитини, навіть якщо вона має провожатого і вам здається, що комунікація з ним буде простішою.

Запитайте дозволу перед тим, як доторкнутися до дитини, що має порушення зору.

Поверніться обличчям до дитини з порушенням слуху і чітко промовляйте слова — більшість з них вміє читати по губах. А от голосніше говорити не варто.

Якщо дитина пересувається у кріслі колісному, присядьте, щоб при розмові бути на рівні очей з нею.

Будьте прикладом власним дітям у спілкуванні з дітьми з інвалідністю. Поясність, що всі люди різні, але є речі та інтереси, які їх об’єднують. Наприклад: «Цей хлопчик не може ходити, але він так само любить комп’ютерні ігри, як і ти». Використовуйте мультики або відеоролики, щоб розповісти про людей з інвалідністю чи особливими освітніми потребами.

Діти й дорослі з інвалідністю роблять титанічні зусилля, щоб бути разом з нами в одному просторі, суспільстві. Варто розуміти, має що це має бути рух назустріч.

За матеріалами UNICEF Ukraine.