Щорічно у світі фіксують 30 мільйонів випадків сепсису, а близько 6 мільйонів людей помирають через цю недугу. Термін «сепсис» часто помилково трактують як «зараження крові». Сепсис виникає, коли реакція організму на інфекцію спричиняє ураження власних тканин та органів. За визначенням ВООЗ, сепсис — це небезпечна дисфункція внутрішніх органів, спричинена порушенням регуляції відповіді організму на інфекцію. Найбільш частою причиною сепсису є гострі гнійні захворювання м’яких тканин, які складають у структурі сепсису 44–52% — так званий первинний сепсис.

Що варто знати про захворювання

• Якщо хворобу не розпізнавати на ранній стадії, може статися септичний шок — найчастіша причина смерті пацієнтів у відділеннях інтен­сивної терапії, що розвивається у 40% септичних хворих.
• Сепсис може бути спричинений будь-яким типом інфекційного патогену. Стійкість до протимікробних препаратів є головним чинником, що зумовлює відсутність клінічної відповіді на лікування і швидкий розвиток сепсису і септичного шоку.
• Пацієнти із сепсисом, зумовленим лікарсько-стійкими патогенами, мають підвищений ризик лікарняної летальності.
• Збудниками сепсису можуть бути майже всі відомі патогенні та умовно-патогенні бактерії. Найбільш розповсюджені стафілококи (50,7%), стрептококи (5,2%), кишкова паличка (3,6%), синьогнійна паличка (1,7%), протей (0,5%).

Симптоми захворювання:

• «септичний вигляд хворого» — риси обличчя загострені, шкіра блідо-сірого кольору, жовтушні склери, крововиливи у слизові оболонки;
• лихоманка з підвищенням температури тіла (39–40 °С), ознобом та пітливістю;
• загальна слабкість, нездужання, головний біль, безсоння або сонливість, дратівливість або пригнічений стан, затьмарення свідомості;
• тахікардія;
• зниження артеріального тиску;
• олігурія (зменшення кількості сечі).

Як запобігти сепсису

Сепсис часто є наслідком інфекції, щоб зменшити ризик його появи, треба лікуватися свідомо:

• приймайте антибіотики лише за призначенням;
• завершуйте весь курс антибіотиків;
• не приймайте антибіотики (тим більше чужі) без потреби, щоб зменшити шанси на розвиток стійких до антибіотиків інфекцій;
• дотримуйтеся гігієни рук;
• попросіть свого лікаря, медсестру чи іншого медичного працівника вимити руки перед контактом з вами, якщо ви цього не бачили;
• переконайтеся, що для будь-якої інвазійної процедури застосовують стерильне обладнання (наприклад, для введення сечового катетера або внутрішньовенного катетера);
• проконсультуйтеся з лікарем щодо рекомендованих щеплень від інфекційних захворювань;
• вакцинуйтеся проти сезонного грипу;
• кашляйте і чхайте у згин ліктя, а не в долоню (щоб запобігти поширенню інфекції, якщо ви хворі);
• ведіть здоровий спосіб життя — з корисним харчуванням, фізичними вправами та достатнім відпочинком;
• зверніться по медичну допомогу, якщо ваш хворобливий стан погіршується.

Що робити медичним працівникам для профілактики сепсису та його наслідків:

• знати ознаки і симптоми сепсису;
• виявляти і лікувати пацієнтів на ранній стадії захворювання, активно залучати мікробіологічну лабораторію;
• діяти швидко, якщо підозрюєте сепсис;
• знати чинні інструкції вашої установи щодо діагностики та ведення випадку сепсису;
• запобігати інфікуванню — дотримуватися вимог системи профілактики інфекцій та інфекційного контролю (гігієна рук, догляд за катетерами тощо);
• вакцинуватися згідно з Календарем профілактичних щеплень і дбати про вакцинацію пацієнтів.

Інформація з сайту Центру громадського здоров’я МОЗ України